Постанова ВГСУ від 16.03.2016 року у справі №916/3056/15

Друк

Пошук

335

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.03.2016 року у справі №916/3056/15
Постанова ВГСУ від 19.10.2016 року у справі №916/3056/15

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 916/3056/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Кочерової Н.О., Саранюка В.І.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське центральне проектно-конструкторське бюро "Стапель"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 рокута рішенняГосподарського суду Одеської області від 02.10.2015 рокуу справі№916/3056/15 Господарського суду Одеської областіза позовомУправління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Українське центральне проектне -конструкторське бюро "Стапель"пророзірвання договору про технічне співробітництво

За участю представників:

від позивача: Ягупенко Д.Г. (дов.№Д-1/15 від 26.11.2015 року)

від відповідача: Карпенко І.А.-директор (протокол зборів учасників №1 від 27.03.2004 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2015 року у справі №916/3056/15 (суддя: Петров В.С.) позов Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське центральне проектне -конструкторське бюро "Стапель" про розірвання договору про технічне співробітництво задоволено; розірвано договір про технічне співробітництво №87, укладений 18.08.2009 р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське центральне проектне -конструкторське бюро "Стапель"; вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 року у справі №916/3056/15 (судді: Ліпчанська Н.В., Савицький Я.Ф., Головей В.М.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське центральне проектно-конструкторське бюро "Стапель" залишено без задоволення; рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2015р. у справі №916/3056/15 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували виконання ним своїх зобов'язань за вказаним договором. Перебування траверсів у користуванні відповідача та ігнорування ним своїх обов'язків за договором призвело до погіршення технічного стану траверсів із задовільного до аварійного. Тому суди дійшли висновку, що вказані порушення умов договору є істотним порушенням останнього, внаслідок чого Управління позбавилось результату, на який воно очікувало при його укладенні.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське центральне проектно-конструкторське бюро "Стапель" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 року, а справу №916/3056/15 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради просить рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 серпня 2009 року між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (Управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське центральне проектне -конструкторське бюро "Стапель" (Користувач) був укладений договір про технічне співробітництво № 87, відповідно до п.п. 1.1.-1.2. якого сторони,погодили, що розглянувши пропозиції "Українського центрального проектно-конструкторського бюро "Стапель" погодилися, що використання тимчасових плавучих причалів, що установлюються в кінці гідротехнічних берегозахисних споруд - траверсів, дає можливість їхнього тимчасового використання для швартування морських пасажирських суден до моменту реалізації системного проекту "Морський трамвайчик". Для реалізації даного проекту Управлінням надається Користувачеві право використання берегозахисних споруд (траверсів) для кріплення до них тимчасових плавучих причалів: траверс № 1 у районі штучного пляжу "Ланжерон" (1 черга ПЗС); траверс № 6 у районі штучного пляжу "Отрада" (1 черга ПЗС); траверс № 20 у районі штучного пляжу "Аркадія" (1 черга ПЗС); траверс № 6 у районі штучного пляжу "Чайка" (2 черга ПЗС); траверс № 16 у районі штучного пляжу "Золотий беріг" (2 черга ПЗС).

Пунктом 1.3. договору встановлено беручи до уваги, що призначення гідротехнічних споруд - траверсів це захист узбережжя від зсувів і обвалів, устаткування плавучих причалів не повинне вести до зниження їх берегозахисних функцій.

Устаткування плавучих причалів проводиться користувачем, за рахунок власних коштів, матеріалів і фахівців. При цьому користувач несе повну матеріальну відповідальність протягом терміну дії договору, за забезпечення:

-належного технічного стану гідротехнічних берегозахисних споруд (траверсів);

-якості застосовуваних матеріалів і обладнання;

-дії підрядних (субпідрядних) організацій, що виконують монтаж тимчасових плавучих причалів;

-забезпечення безпеки третіх осіб у ході монтажу й наступної експлуатації тимчасових плавучих причалів;

-дотримання прав третіх осіб, у ході монтажу й наступної експлуатації тимчасових плавучих причалів. (п.1.4. Договору).

Пунктом 1.5. договору встановлено, що для перевірки придатності тимчасових плавучих причалів для швартування суден які здійснюють морські пасажирські перевезення, уточнення характеристики суден (водотоннажність, довжина й т.д.), які можуть швартуватися до причалів даної конструкції, монтаж тимчасових плавучих причалів здійснюється в 3 черги:

-1-а черга до липня 2010 року: траверс № 20 у районі штучного пляжу "Аркадія"; траверс № 6 у районі штучного пляжу "Чайка".

Після монтажу причальних споруд, проведення випробувань та надання результатів випробувань із висновками спеціалізованої організації Управлінню, Користувач має приступити до монтажу причальних споруд другої черги.

-2 черга до липня 2011 року: траверс № 1 у районі штучного пляжу "Ланжерон"; траверс № 6 у районі штучного пляжу "Отрада".

Після монтажу причальних споруд, проведення випробувань та надання результатів випробувань із висновками спеціалізованої організації Управлінню, користувач має приступити до монтажу причальних споруд третьої черги.

-3 черга до липня 2012 року: траверс № 16 у районі штучного пляжу "Золотий беріг".

Користувачу дозволяється достроковий монтаж причальних споруд у межах, визначених пунктом 1.5. договору, по кожній черзі (п. 1.6 договору).

Відповідно п. 2.1. договору користувач має право здійснити роботи з встановлення тимчасових причальних споруд та користуватися ними протягом строгу дії договору на підставі розробленої та погодженої у встановленому порядку проектної документації.

Користувач зобов'язується використовувати траверси винятково з метою кріплення тимчасових причальних споруд та посадки й висаджування пасажирів, без змін конструкції й експлуатаційних параметрів об'єктів, без установки додаткового устаткування (за винятком леерних огороджень і кранців), що може погіршити технічний стан і експлуатаційні параметри берегозахисних споруд. Переустаткування траверсів забороняється. Установка будь-яких навіть тимчасових споруджень на траверсах може бути здійснена користувачем тільки після одержання письмового дозволу Управління.

Користувач несе повну, однобічну відповідальність за безпеку життя й здоров'я пасажирів, що перебувають на траверсах з метою посадки й висадження із пасажирських суден та прогулянкових катерів (п. 2.2 договору).

Згідно п. 2.3. договору користувач несе повну матеріальну відповідальність перед Управлінням за ушкодження й/або погіршення експлуатаційних параметрів траверсів, якщо вони викликані діями користувача (або третіх осіб) при швартуванні, посадці і висаджуванні пасажирів. Підставою для відшкодування збитку є висновок Управління інженерного захисту території міста й розвитку узбережжя Одеської міської ради, а при необхідності й ліцензованій організації по проектуванню морських гідротехнічних споруд.

Пунктом 2.4. договору визначено, що користувач зобов'язаний щорічно проводити два підводних водолазних обстеження технічного стану підводної частини траверсів, у тому числі: перше до початку експлуатації траверсів.

У випадку погіршення технічного стану траверсів, у результаті швартування суден, користувач повинний за власні кошти, без права вимоги їхньої компенсації, на підставі належним чином оформленої та погодженої проектної документації, виконати роботи з поточного (капітального) ремонту пошкоджених траверсів, попередньої погодивши з Управлінням перелік і вартість ремонтних робіт. Ремонтні роботи виконуються винятково підприємствами, що мають ліцензію на виконання зазначених робіт (п. 2.5 договору).

Після початку експлуатації причальних споруд, користувач зобов'язується укласти з комунальним підприємством, що обслуговує територію узбережжя, договір на відшкодування експлуатаційних витрат. (п.2.6. Договору )

Управління має право втручатися в порядок використання траверсів, якщо в результаті дій користувача погіршився стан гідротехнічних берегозахисних споруд. (п.2.8. Договору)

В п. 4.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом 12 років.

За умовами п. 5.1 договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін. Кожна зі сторін має право припинити дію даного договору шляхом письмового повідомлення іншої сторони за шість місяців до закінчення терміну його дії.

Договір може бути достроково припинений у випадках, передбачених діючим законодавством (п. 5.2 договору). Підставою для дострокового припинення договору є: невиконання користувачем зобов'язань, зазначених у пунктах 2.1.- 2.6.; будівництво (реконструкція) берегозахисних споруд у районі траверсів, право користування якими надано користувачу, якщо їх використання в якості причальних споруд стало неможливим (п. 5.2.1 договору).

Пунктом 5.1.2 договору передбачено, що останній не може бути припинений в однобічному порядку.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідно до умов договору ТОВ "УЦПКБ "Стапель" було зобов'язано виконати певні заходи у передбачений строк (пункти 2.1 - 2.6), а саме:

розробити та погодити у встановленому порядку проектну документацію з метою проведення робіт по обладнанню тимчасових плавучих причалів для швартування суден;

провести роботи по обладнанню тимчасових плавучих причалів для швартування суден, які здійснюють морські пасажирські перевезення, у три черги: до липня 2010 року (перша черга щодо траверсів №20 та №6), до липня 2011 року (друга черга щодо траверсів №1 та №6), до липня 2012 року (третя черга щодо траверсу №16);

проводити щорічно два підводних водолазних обстеження технічного стану підводної частини траверсів, у тому числі: перше - до початку експлуатації траверсів.

Управлінням було виконано свої зобов'язання за Договором та передано ТОВ "УЦПКБ "Стапель" право користування пляжоутримуючими траверсами згідно акту приймання-передачі від 18.08.2009 року, що є додатком до Договору.

Підставою для розірвання спірного договору про технічне співробітництво позивачем визначено невиконання відповідачем зобов'язання щодо нездійснення розроблення та погодження проектної документації, непроведення робіт по обладнанню тимчасових плавучих причалів, нездійснення підводних водолазних обстежень технічного стану підводної частини траверсів.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору про технічне співробітництво №87 від18.08.2009 р., який укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське центральне проектне -конструкторське бюро "Стапель" суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували виконання ним своїх зобов'язань за вказаним договором. Перебування траверсів у користуванні відповідача та ігнорування ним своїх обов'язків за договором призвело до погіршення технічного стану траверсів із задовільного до аварійного. Тому суди дійшли висновку, що вказані порушення умов договору є істотним порушенням останнього, внаслідок чого Управління позбавилось результату, на який воно очікувало при його укладенні.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватись достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 111-10 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 111 10 ГПК). (п.3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року, у зв'язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд апеляційної скарги на 24.12.2015 року та визнано явку сторін в судове засідання обов'язковою.

У судовому засіданні 24.12.2015 року за присутності лише представника позивача оголошена перерва до 28.12.2015 року о 10:00, доказів належного повідомлення відповідача про місце та час розгляду справи матеріали справи не містять.

У судовому засіданні 28.12.2015 року судом апеляційної інстанції прийнято постанову з якої вбачається, що представник відповідача не був присутній у судовому засіданні 28.12.2015 року, що свідчить про те, що справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Стаття 77 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Тобто, стаття 77 Господарського процесуального кодексу України передбачає відкладення розгляду справи у зв'язку з нез'явленням в засідання представників сторін, з надсиланням ухвали сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь у судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді. (ст.87 Господарського процесуального кодексу України)

Стаття 4-2 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, неповідомлення належним чином відповідача по справі про розгляда апеляційної скарги, 28.12.2015 року, свідчить про порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності в судочинстві (ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України).

Крім того, судом апеляційної інстанції не спростовано доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, стосовно того, що на виконання умов договору №87 відповідачем надавалися затверджений Державною морською інспекцією з безпеки судноплавства та Регвстром судноплавства України проект №У-1407:09 "Відновлення місцевого прибережного пасажирського судоходства м.Одеси 1 черга будівництва", гідротехнічні рішення пасажирські термінали (порт пункти Лузанівка, Ланжерон, Отрада, Аркадія, 10-а, 16-а ст. Великого Фонтану, Чорноморка).

Не надана оцінка листу позивача від 28.07.2011 року (а.с.65, т.1)

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, відповідно до частини 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування постанови суду.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції вважає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду; правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -